Допомога по безробіттю (zasiłek dla bezrobotnych) — це основна соціальна виплата в Польщі для людей, які втратили роботу й відповідають визначеним умовам. З 1 червня 2025 року правила її надання визначає Закон від 20 березня 2025 року про ринок праці та служби зайнятості (Dz.U. (Вісник законів) 2025, поз. 620). Сума допомоги щороку індексується (востаннє з 1 червня 2026 року), а щоб її отримати, потрібно виконати низку формальних і змістовних вимог. Знання правил допомоги по безробіттю важливе як для тих, хто шукає роботу, так і для роботодавців, які планують скорочення.
Допомога по безробіттю в Польщі фінансується з Фонду праці (Fundusz Pracy), а право на неї набувається через достатньо тривалу роботу за трудовим договором або іншу роботу, з якої сплачувалися внески на соціальне страхування і до Фонду праці. Цей механізм має забезпечити базову фінансову безпеку людям, які тимчасово втратили дохід від роботи. Розмір допомоги залежить від стажу та від того, як довго ви її отримуєте, що має спонукати до швидкого повернення на ринок праці. Як перерва у внесках впливає на виплати ZUS, описуємо в матеріалі про канікули від внесків ZUS.
Основні умови отримання допомоги по безробіттю
Щоб мати право на допомогу по безробіттю, потрібно виконати кілька основних умов, визначених Законом про ринок праці та служби зайнятості (стаття 218). Перша й найважливіша вимога — достатній стаж, який має становити загалом щонайменше 365 днів протягом 18 місяців безпосередньо перед реєстрацією в центрі зайнятості.
Стаж, що дає право на допомогу, має охоплювати щонайменше 365 відпрацьованих днів протягом 18 місяців перед реєстрацією як безробітного. Ця робота мала оплачуватися не нижче мінімальної заробітної плати, і з цієї оплати мали сплачуватися внески на соціальне страхування та до Фонду праці
До періоду, що дає право на допомогу, зараховуються різні форми трудової діяльності. Враховується робота за трудовим договором (umowa o pracę) із заробітною платою не нижче мінімальної, за винятком неоплачуваних відпусток, які загалом тривали понад 30 днів. Крім того, до стажу зараховується відпустка для догляду за дитиною (urlop wychowawczy), яка вважається періодом трудової діяльності, хоча роботу в цей час не виконують.
До стажу також зараховуються цивільно-правові договори, як-от агентський договір чи договір доручення (umowa zlecenia), за умови, що база для нарахування внесків була не нижчою за мінімальну заробітну плату. Так само трактується підприємницька діяльність, якщо базою для внесків на соціальне страхування і до Фонду праці була сума щонайменше мінімальної заробітної плати — періоди сплати пільгових внесків цієї умови не виконують.
До стажу, що дає право на допомогу, зараховуються також періоди проходження строкової військової служби, отримання пенсії по непрацездатності (renta z tytułu niezdolności do pracy), а також час, за який присуджено компенсацію за незаконне розірвання трудового договору або скорочення строку попередження
Щоб отримати допомогу, потрібно також офіційно зареєструватися як безробітний у повітовому центрі зайнятості (powiatowy urząd pracy, PUP) — онлайн або особисто (частина 2 статті 55). Зареєструватися можна не раніше, ніж після припинення трудових відносин. Центр зайнятості перевіряє подані документи та дані з ZUS (Управління соціального страхування) і CEIDG (Центральний реєстр та інформація про господарську діяльність), а староста ухвалює рішення про надання або відмову в допомозі.
У новому законі серед умов статті 218 немає вимоги про відсутність відповідної пропозиції роботи, відомої із Закону про сприяння зайнятості. Однак допомога не належить від дня реєстрації, зокрема, тому, хто з власної вини не розпочав або перервав форму допомоги, до якої його скерував центр, без поважної причини відмовився від суспільно корисних робіт або відмовився від участі в підготовці індивідуального плану дій (пункти 6–8 частини 1 статті 220).
Ситуації, що виключають право на допомогу
Право на допомогу по безробіттю мають не всі, хто втратив роботу. Закон передбачає низку ситуацій, у яких безробітний не може претендувати на цю виплату, навіть якщо виконує основні формальні умови. Найважливіша з них — спосіб припинення попередніх трудових відносин.
Допомога взагалі не належить особі, яка перед реєстрацією сама розірвала останні трудові відносини з попередженням (пункт 1 частини 1 статті 219). Якщо останні трудові відносини розірвано за угодою сторін, допомога належить лише через 90 днів після реєстрації, а строк її виплати скорочується на ці 90 днів (пункт 5 частини 1, пункт 3 частини 2 статті 220, частина 3 статті 225). Ці правила не застосовуються, якщо останні трудові відносини не є підставою для набуття права на допомогу (частина 2 статті 219). Є також винятки для ситуацій, що не залежать від волі працівника.
Винятки охоплюють: при попередженні — зміну місця проживання та розірвання договору працівником без попередження на підставі § 1 або § 1¹ статті 55 Трудового кодексу (Kodeks pracy) (медичний висновок про шкідливий вплив роботи на здоров’я або тяжке порушення обов’язків роботодавцем); при угоді сторін — зміну місця проживання, банкрутство чи ліквідацію роботодавця або скорочення штату з причин, що стосуються роботодавця
Ще одна група, яка не має права на допомогу, — працівники, які з власної вини спричинили розірвання трудових відносин без попередження (дисциплінарне звільнення). Дисциплінарне звільнення відбувається, зокрема, у разі тяжкого порушення основних трудових обов’язків, тому закон не передбачає в такій ситуації права на допомогу (пункт 2 частини 1 статті 219).
Від дня реєстрації допомога не належить також особам, які отримали компенсацію за скорочення строку попередження про звільнення. Ця компенсація відшкодовує неможливість працювати протягом строку попередження, тому допомога належить лише після закінчення періоду, за який її виплачено (пункт 1 частини 1, пункт 1 частини 2 статті 220).
Окрема група — випускники на оплачуваній випускній практиці (praktyka absolwencka), які отримують виплату понад половину мінімальної заробітної плати. Практика не позбавляє статусу безробітного (пункт 2 статті 64), але допомога належить лише після її завершення (пункт 3 частини 1, пункт 2 частини 2 статті 220).
- Розірвання останніх трудових відносин із попередженням з боку працівника (допомоги немає)
- Розірвання трудових відносин за угодою сторін без причин із винятків (допомога через 90 днів)
- Дисциплінарне звільнення з вини працівника (допомоги немає)
- Отримання компенсації за скорочення строку попередження (допомога після періоду, за який її виплачено)
- Випускна практика з виплатою понад половину мінімальної зарплати (допомога після її завершення)
- Нерозпочата з власної вини робота, стажування чи навчання, до яких скерував центр
Реєстрація в центрі зайнятості та процедури
Процес отримання допомоги по безробіттю починається з реєстрації в повітовому центрі зайнятості за місцем проживання — через онлайн-форму або особисто в центрі. Реєстрація має конститутивний характер: без неї не можна отримати статус безробітного чи право на допомогу. Процедура вимагає подання відповідних документів і виконання всіх формальних умов.
Після реєстрації центр зайнятості перевіряє документи й те, чи виконуєте ви всі умови для отримання допомоги. Це охоплює перевірку стажу, розміру отримуваної заробітної плати та способу припинення попередніх трудових відносин, значною мірою на підставі даних із систем ZUS і CEIDG (стаття 59).
Допомога по безробіттю належить за кожен календарний день від дня реєстрації в центрі зайнятості (частина 1 статті 218), з винятками статей 219 і 220. Першу виплату здійснюють після позитивного розгляду заяви та підтвердження центром зайнятості виконання всіх умов
Безробітний має низку обов’язків перед центром зайнятості, і їх невиконання може призвести до втрати права на допомогу. Найважливіший із них — повідомляти про початок будь-якої оплачуваної роботи, підприємницької діяльності чи інших обставин, що впливають на статус безробітного. На повідомлення центру зайнятості безробітний має 7 днів від настання події.
Виплата допомоги автоматизована й відбувається регулярно. Центр зайнятості стежить за ситуацією безробітного й будь-коли може перевірити, чи той і далі виконує умови для отримання виплати. Перевірка може охоплювати поточний статус у ZUS, контакт із попередніми роботодавцями чи перевірку дій щодо пошуку роботи. Для роботодавців ми готуємо кадрові документи під час звільнення працівника, зокрема свідоцтва про роботу, — див. наше кадрове та зарплатне обслуговування.
- Звернення до повітового центру зайнятості за місцем проживання
- Подання заяви про реєстрацію разом із потрібними документами
- Перевірка центром зайнятості виконання умов для отримання допомоги
- Ухвалення рішення про надання або відмову в допомозі
- Початок виплати після позитивного рішення
- Контакт із центром зайнятості щонайменше раз на 90 днів (пункт 11 частини 1 статті 65)
- Повідомлення протягом 7 днів про будь-які зміни, що впливають на статус безробітного
Строк виплати допомоги по безробіттю
З 1 червня 2025 року строк, протягом якого можна отримувати допомогу по безробіттю, уже не залежить від рівня безробіття в повіті. Закон про ринок праці та служби зайнятості передбачає два строки залежно від особистої ситуації безробітного (частина 1 статті 225).
Як правило, допомога належить протягом 180 днів. Це стосується всіх безробітних, які не належать до груп із правом на довший строк, незалежно від місця проживання.
Строк виплати допомоги становить 365 днів для безробітних з інвалідністю, членів багатодітних родин із Карткою великої родини (Karta Dużej Rodziny), осіб віком понад 50 років зі щонайменше 20-річним періодом, що дає право, осіб, які самостійно виховують дитину до 18 років, а також безробітних з дитиною на утриманні, чий чоловік або дружина теж є безробітним і втратив право на допомогу через закінчення строку її виплати
Строк виплати допомоги випливає безпосередньо із закону й зазначається в рішенні старости. Якщо жінка народить дитину під час отримання допомоги або протягом 30 днів після закінчення її виплати, цей строк продовжується на час, протягом якого їй належала б допомога у зв’язку з вагітністю та пологами (частина 2 статті 225).
Строк виплати допомоги скорочується на періоди інтервенційних робіт, громадських робіт, навчання та стажування, що припадають на час, коли належала б допомога (частина 3 статті 225). Початок роботи чи підприємницької діяльності означає втрату статусу безробітного й виплати допомоги. Проте якщо статус втрачено менш ніж на 365 днів, а повторна реєстрація відбудеться протягом 14 днів після припинення роботи чи діяльності, допомога належить на решту строку (частина 1 статті 226). Інша виплата, що може належати після втрати роботи, — лікарняна допомога після припинення роботи.
| Група безробітних | Кого стосується | Строк виплати допомоги | Підстава |
|---|---|---|---|
| Загальне правило | Безробітні поза групами з правом на довший строк | 180 днів | Пункт 1 частини 1 статті 225 |
| Особливі групи | Особи з інвалідністю, Картка великої родини, 50+ з 20-річним періодом, самотні батьки, подружжя безробітних з дитиною | 365 днів | Пункт 2 частини 1 статті 225 |
| Народження дитини | Жінка, яка народила дитину під час виплати допомоги або до 30 днів після неї | Продовження на строк допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами | Частина 2 статті 225 |
Втрата права на допомогу по безробіттю
Право на допомогу по безробіттю можна втратити в різних ситуаціях, що випливають із поведінки безробітного або зміни його життєвих обставин. Найчастіша причина — початок роботи або підприємницької діяльності, що автоматично означає втрату статусу безробітного.
Особливо важливі ситуації, коли безробітний з власної вини не співпрацює з центром зайнятості. Це стосується нерозпочатої або перерваної форми допомоги, до якої його скерував центр, — зокрема скерування до роботодавця в межах посередництва у працевлаштуванні. Наслідок — позбавлення статусу безробітного, а разом із ним і права на допомогу (пункт 2 частини 1, частина 2 статті 65). Значення має й те, як завершилася робота, — про це пишемо в матеріалі про спосіб розірвання трудового договору.
Відмова без поважної причини від суспільно корисних робіт, а також нерозпочаті з власної вини громадські роботи, інтервенційні роботи чи інша форма допомоги призводять до втрати допомоги та статусу безробітного на 90 днів (пункти 2 і 3 частини 1 статті 65). Після цього можна знову зареєструватися в центрі зайнятості
Такі самі наслідки мають нерозпочаті з власної вини стажування чи навчання, запропоновані центром зайнятості, відмова від участі в підготовці індивідуального плану дій або відсутність контакту з центром протягом 90 днів (пункти 2, 11 і 12 частини 1 статті 65). Ці форми мають підвищити шанси безробітного на ринку праці.
Допомогу можна втратити також, якщо не повідомити центр зайнятості про важливі зміни у своїй ситуації в установлений строк 7 днів. Це стосується насамперед початку будь-якої оплачуваної роботи, навіть разової чи короткострокової (стаття 232).
Закон не передбачає попереджень чи поступового посилення санкцій: у випадках, визначених пунктами 2, 3, 11 і 12 частини 1 статті 65, позбавлення статусу настає одразу на 90 днів, незалежно від того, чи це перше порушення. Цей механізм має спонукати безробітних активно шукати роботу й співпрацювати з центром зайнятості.
Безробітний, зареєстрований у центрі зайнятості, отримав скерування на роботу продавцем у продуктовому магазині. Запропонована зарплата дорівнювала мінімальній заробітній платі, а місце роботи було за 15 км від місця проживання. Безробітний не розпочав цієї роботи, пояснивши, що робота в торгівлі не відповідає його технічній освіті. Староста визнав, що роботу не розпочато з вини безробітного, і ухвалив рішення про позбавлення його статусу безробітного, а отже й права на допомогу, на 90 днів.
Розмір допомоги по безробіттю у 2026 році
Розмір допомоги по безробіттю в Польщі — це сума, визначена в законі, яка залежить від строку отримання та стажу безробітного й щороку індексується 1 червня (статті 224 і 228). Індексацію проводять на середньорічний індекс цін споживчих товарів і послуг за попередній рік, який оголошує Голова Головного статистичного управління (GUS), а суми після індексації оголошує міністр, відповідальний за питання праці.
З 1 червня 2025 року розмір допомоги має два рівні залежно від тривалості стажу. Безробітні зі стажем менше 20 років отримують 100% суми допомоги — колишнє зниження до 80% при стажі менше 5 років уже не застосовується. Особи зі стажем щонайменше 20 років отримують 120% суми допомоги (частина 2 статті 224).
Розмір допомоги по безробіттю відрізняється залежно від строку її отримання. У перші 90 днів права на допомогу безробітний отримує вищу суму, а з 91-го дня розмір допомоги знижується (частина 1 статті 224)
Чинні ставки допомоги по безробіттю діють з 1 червня 2026 року (оголошення Міністра родини, праці та соціальної політики від 2 березня 2026 року, M.P. 2026, поз. 268). Для осіб зі стажем менше 20 років допомога становить 1 783,90 zł брутто в перші 90 днів, а потім знижується до 1 400,90 zł брутто.
Безробітні зі стажем щонайменше 20 років отримують допомогу в розмірі 2 140,68 zł брутто протягом перших 90 днів, а потім 1 681,08 zł брутто. Наступна індексація відбудеться 1 червня 2027 року.
Усі суми допомоги по безробіттю наведено брутто, тобто вони оподатковуються PIT (податок на доходи фізичних осіб) і з них сплачується внесок на медичне страхування. Фактично виплачувана безробітному сума менша на утримані податок і внески
Механізм індексації допомоги має зберігати реальну вартість виплати в умовах інфляції та зростання вартості життя. Індексацію проводять автоматично на підставі економічних показників, без додаткових адміністративних рішень.
| Стаж | Відсоток суми допомоги | Перші 90 днів (брутто, з 1.06.2026) | Наступні дні (брутто, з 1.06.2026) |
|---|---|---|---|
| Менше 5 років | 100% | 1 783,90 zł | 1 400,90 zł |
| Від 5 до менше 20 років | 100% | 1 783,90 zł | 1 400,90 zł |
| Щонайменше 20 років | 120% | 2 140,68 zł | 1 681,08 zł |
Обчислення стажу для допомоги
Правильне обчислення стажу має ключове значення для визначення розміру допомоги по безробіттю. Стаж обчислюють на підставі періодів, у які особа працювала і з її заробітку сплачувалися внески на соціальне страхування та до Фонду праці. Проте не всі періоди трудової діяльності враховуються в цьому обчисленні.
До стажу зараховуються насамперед періоди роботи за трудовим договором за умови, що заробітна плата була не нижчою за мінімальну. Виняток становлять неоплачувані відпустки, які загалом тривали понад 30 днів, — вони не враховуються в стажі, що дає право на допомогу.
Особливий випадок — відпустка для догляду за дитиною, яка, попри те що роботу не виконують, повністю зараховується до стажу. Це має захищати людей, які виховують дітей, і забезпечувати їм право на допомогу після повернення на ринок праці.
Цивільно-правові договори, як-от договір доручення чи агентський договір, зараховуються до стажу лише тоді, коли база внесків на соціальне страхування була не нижчою за мінімальну заробітну плату. Це стосується й підприємницької діяльності — враховуються періоди, у яких базою внесків була щонайменше мінімальна заробітна плата, тож періоди пільгових внесків не зараховуються
До стажу зараховуються також періоди строкової військової служби, що особливо важливо для тих, хто служив в армії до початку трудової кар’єри. Так само трактуються періоди отримання пенсії по непрацездатності, які можуть перервати безперервність трудової діяльності.
Цікавий випадок — зарахування до стажу часу, за який присуджено компенсацію за незаконне розірвання трудового договору або скорочення строку попередження. Це має захищати працівників від наслідків неправомірних дій роботодавців.
До 20 років, від яких залежить допомога в розмірі 120% (а також строк 365 днів для осіб віком понад 50 років), зараховуються періоди з усього трудового життя, перелічені в частині 1 та пунктах 1, 2, 4 і 5 частини 2 статті 218, а також періоди з частин 3–4 статті 224 (наприклад, робота до 1997 року); періоди отримання пенсії по непрацездатності зараховуються лише до 365 днів, що дають право на допомогу. Обчислення стажу вимагає точного документування всіх періодів роботи та перевірки розміру заробітку. Центр зайнятості може вимагати довідки про роботу, заробіток та інші документи, що підтверджують періоди трудової діяльності.
Права та обов’язки безробітного
Статус безробітного, який отримує допомогу, пов’язаний із низкою прав і обов’язків, що мають забезпечити ефективну підтримку в пошуку роботи та належне використання публічних коштів. Знання цих прав і обов’язків є ключовим для правильного користування системою підтримки безробітних.
Основне право безробітного — отримувати допомогу у встановленому розмірі та протягом визначеного строку за умови виконання всіх вимог. Безробітний має також право на безкоштовні послуги посередництва у працевлаштуванні, професійне консультування та участь у навчанні й програмах професійної активізації.
Закон про ринок праці та служби зайнятості не містить визначення «відповідної роботи» чи порогу заробітку, нижче якого можна відмовитися. Санкція загрожує за нерозпочате з власної вини скерування на роботу чи іншу форму допомоги (пункт 2 частини 1 статті 65), тому об’єктивну причину відмови, наприклад стан здоров’я, варто повідомити й задокументувати
Обов’язки безробітного не менш важливі, і їх невиконання може призвести до втрати права на допомогу. Найважливіший обов’язок — активно шукати роботу й підтримувати контакт із центром зайнятості щонайменше раз на 90 днів. Безробітний також мусить протягом 7 днів повідомляти про будь-які зміни, що впливають на його статус.
Безробітний зобов’язаний розпочинати роботу, на яку його скеровує центр, брати участь у навчанні та інших формах допомоги, запропонованих центром зайнятості. Якщо він не зробить цього з власної вини, це може призвести до втрати права на допомогу та статусу безробітного на 90 днів.
Особливий обов’язок — повідомляти центр зайнятості про початок будь-якої оплачуваної роботи, навіть разової чи короткострокової, протягом 7 днів від її початку. Це стосується й початку підприємницької діяльності чи інших форм трудової активності.
- Активний пошук роботи й документування своїх дій
- Контакт із центром зайнятості щонайменше раз на 90 днів
- Початок роботи, на яку скеровує центр
- Участь у навчанні та програмах професійної активізації
- Повідомлення протягом 7 днів про зміни, що впливають на статус безробітного
- Співпраця з кар’єрними радниками та посередниками у працевлаштуванні
- Дотримання правил центру зайнятості та адміністративних процедур
