Ювілейна винагорода (nagroda jubileuszowa) — це вагома грошова виплата, що належить працівникам після досягнення певного трудового стажу. Усупереч поширеній думці, не кожен працівник має право на цю винагороду, адже Трудовий кодекс (Kodeks pracy) прямо не регулює цього питання. Право на ювілейну винагороду випливає з окремих правових норм, що охоплюють конкретні професійні групи, або з внутрішніх положень роботодавця. Винагороду не варто плутати з вихідною допомогою — коли та належить, пояснює стаття про вихідну допомогу та її розмір.
Система ювілейних винагород у Польщі суттєво різниться залежно від сектору зайнятості. Різні професійні групи підлягають різним правовим нормам, що означає різний розмір винагород і різний стаж, який дає на них право. Для багатьох працівників питання ювілейної винагороди залишається неоднозначним, особливо щодо обчислення стажу та строків виплати.
Трудовий кодекс не передбачає обов’язку виплачувати ювілейну винагороду всім працівникам. Право на цю винагороду випливає з окремих норм, що регулюють статус окремих професійних груп, або з колективного трудового договору чи положення роботодавця. Це означає, що більшість працівників приватного сектору не має автоматичного права на ювілейну винагороду, якщо роботодавець не встановить такої виплати у внутрішніх положеннях
Правові підстави ювілейної винагороди
Норми щодо ювілейної винагороди містяться в різних правових актах, які визначають правила й порядок її виплати для конкретних професійних груп. Найважливішими актами, що регулюють це питання, є Хартія вчителя (Karta Nauczyciela, стаття 47), Закон про державну службу (стаття 91), Закон про працівників органів самоврядування (стаття 38 частина 2) та — для функціонерів Митно-податкової служби — Закон про KAS (Національна податкова адміністрація) (стаття 241).
Кожен із цих актів визначає правила надання ювілейної винагороди, зокрема її розмір і стаж, що дає на неї право, а подробиці (обчислення стажу, база, виплата) регулюють виконавчі розпорядження. Крім того, на підставі розпорядження про оплату праці право на ювілейну винагороду мають також працівники установ культури, зокрема публічних бібліотек.
Працівники установ культури мають право на ювілейну винагороду на підставі розпорядження Міністра культури і національної спадщини від 22 жовтня 2015 року про оплату праці працівників установ культури (Dz.U. (Вісник законів) 2015 поз. 1798). Такі норми можуть передбачати інший розмір винагород та інший стаж, ніж визначено в основних законах, що регулюють інші професійні групи
Для інших професійних груп, не охоплених наведеними нормами, роботодавці можуть встановлювати власні положення щодо ювілейної винагороди. Такі положення слід закріпити у внутрішніх документах підприємства, як-от положення про оплату праці, трудовий договір чи колективний трудовий договір.
Обчислення стажу для ювілейної винагороди
Стаж, що дає право на ювілейну винагороду, охоплює (наприклад, на державній службі — стаття 91 частина 2 Закону про державну службу) поточне працевлаштування, усі попередні завершені періоди роботи та інші періоди, які за законом зараховуються до періоду роботи, від якого залежать права працівників. Правильне обчислення стажу має ключове значення для встановлення права на ювілейну винагороду.
До стажу, що дає право на ювілейну винагороду, зараховуються такі періоди:
- усі завершені періоди роботи на підставі трудових відносин
- ведення індивідуального фермерського господарства або робота в такому господарстві
- отримання допомоги з безробіття
- перебування у відпустці для догляду за дитиною (urlop wychowawczy) (стаття 186⁵ Трудового кодексу)
- з 2026 року — періоди ведення господарської діяльності, виконання договору доручення (umowa zlecenia) або агентського договору та інші періоди, перелічені в статті 302¹ Трудового кодексу
З 1 січня 2026 року (у роботодавців із сектору публічних фінансів) і з 1 травня 2026 року (в інших роботодавців) до періоду зайнятості, від якого залежать права працівників, зараховуються також, зокрема, періоди ведення господарської діяльності, за які сплачено внески на пенсійне, рентне або від нещасних випадків страхування, і періоди виконання договору доручення, у яких працівник підлягав пенсійному та рентному страхуванню (стаття 302¹ Трудового кодексу, закон від 26 вересня 2025 року, Dz.U. 2025 поз. 1423). Ці періоди підтверджує довідка ZUS (Управління соціального страхування), а працівник, зайнятий на день набрання чинності нормами, має 24 місяці на їх документальне підтвердження. Права, що випливають із зарахування цих періодів, належать не раніше ніж із зазначених дат (стаття 6 цього закону). Спірним є питання, чи належить винагорода, право на яку після зарахування цих періодів «виникло б» ще до цих дат, — районний суд (Sąd Rejonowy) у Ломжі в рішенні від 8 травня 2026 року (IV P 31/26) присудив таку винагороду працівниці органу місцевого самоврядування, але це поодиноке рішення суду першої інстанції, а не усталена судова практика
Особливо важливо, що за нормами про ювілейні винагороди в публічній сфері всі періоди роботи, незалежно від місця, зараховуються до стажу. Це означає, що працівник може підсумовувати періоди роботи в різних роботодавців, що часто суттєво впливає на остаточний стаж, який дає право на ювілейну винагороду.
Документування стажу
Згідно з рішенням Верховного Суду від 4 червня 2008 року (II PK 292/07), ювілейна винагорода належить за об’єктивно набутий стаж. Це означає, що її виплата не повинна залежати від наявності конкретного документа, що підтверджує цей період, як-от довідки з місця роботи (świadectwo pracy).
Попри цю позицію суду, довідка з місця роботи залишається основним засобом документування періодів роботи. Вона містить дані, що впливають на зарахування періоду роботи до стажу для ювілейної винагороди. На практиці роботодавці часто вимагають надати відповідні документи, що підтверджують стаж. До стажу зараховують, зокрема, і безоплатну відпустку, надану для роботи в іншого роботодавця, — про це пишемо в матеріалі про роботу під час безоплатної відпустки.
Відсутність довідки з місця роботи не може бути підставою для відмови у виплаті ювілейної винагороди, якщо працівник може довести свій стаж іншим способом. Роботодавець має прийняти інші документи, що підтверджують періоди роботи, як-от довідки ZUS, трудові договори чи інші офіційні документи
Працівник зобов’язаний надати документи, що підтверджують стаж в інших роботодавців. Після надання цих документів роботодавцеві потрібен час на правильний розрахунок винагороди, що може вплинути на строк її виплати.
Строки виплати ювілейної винагороди
Ювілейна винагорода виплачується після досягнення працівником певного стажу. Зазвичай це день, коли працівник набуває на неї право. Виконавчі норми встановлюють, що право на винагороду набувається в день спливу періоду, який дає на неї право (наприклад, § 8 частина 1 розпорядження Ради Міністрів від 25 жовтня 2021 року про оплату праці працівників органів самоврядування, Dz.U. 2024 поз. 1638), а на практиці вважається, що це день, який безпосередньо передує дню, що назвою або датою відповідає дню, коли працівник почав працювати.
Однак практика виплати ювілейних винагород враховує потребу правильно розрахувати розмір винагороди після того, як працівник надасть документи, що підтверджують стаж. Норми для працівників органів самоврядування встановлюють, що винагорода виплачується невідкладно після набуття права на неї (§ 8 частина 4 цього розпорядження); у приватних роботодавців строк виплати визначає положення або колективний трудовий договір.
Строк виплати ювілейної винагороди може бути перенесено, якщо потрібно перевірити документи, що підтверджують стаж. Роботодавець має право перевірити надані документи й правильно розрахувати розмір винагороди перед її виплатою
Правила розрахунку розміру ювілейної винагороди
Для працівників органів самоврядування базою для розрахунку ювілейної винагороди є заробітна плата, що належить у день набуття права на винагороду. Однак якщо винагороду виплачують пізніше і розрахована від вищої зарплати вона буде більшою, її обчислюють від цієї вищої зарплати (§ 8 частина 5 розпорядження про оплату праці працівників органів самоврядування). Отже, винагороду обчислюють від зарплати самого працівника, а не від середньої зарплати в економіці.
Особливі правила діють у разі зміни розміру робочого часу. Якщо змінюється розмір робочого часу, базою для розрахунку винагороди є заробітна плата, що належала в день набуття права на неї (§ 8 частина 6 цього розпорядження). Якщо день набуття права на винагороду настав до зміни розміру робочого часу, а винагороду мають виплатити під час роботи на новій ставці, базою для розрахунку є зарплата до зміни розміру робочого часу.
- Встановіть дату набуття права на ювілейну винагороду
- Визначте розмір заробітної плати в день набуття права
- Перевірте, чи змінилася зарплата до виплати винагороди
- Оберіть вищу базу заробітної плати для розрахунку винагороди
- Застосуйте відповідний коефіцієнт згідно з чинними нормами
- Розрахуйте остаточний розмір ювілейної винагороди
Якщо між днем набуття права на ювілейну винагороду і днем її виплати заробітна плата зросте, базою для розрахунку винагороди буде вища зарплата (за умови, що за цей час не змінився розмір робочого часу). Це правило має на меті забезпечити працівникові вигідніший розрахунок ювілейної винагороди
Розмір ювілейних винагород у різних професійних групах
Розмір ювілейних винагород суттєво різниться між професійними групами. Для працівників державної служби діє така система винагород (стаття 91 частина 1 Закону про державну службу; такий самий розмір передбачає стаття 38 частина 2 Закону про працівників органів самоврядування):
| Стаж | Розмір винагороди на державній службі |
|---|---|
| 20 років | 75% місячної заробітної плати |
| 25 років | 100% місячної заробітної плати |
| 30 років | 150% місячної заробітної плати |
| 35 років | 200% місячної заробітної плати |
| 40 років | 300% місячної заробітної плати |
| 45 років | 400% місячної заробітної плати |
Для порівняння: вчителі отримують ювілейні винагороди на підставі статті 47 частини 1 Хартії вчителя — з 1 січня 2026 року в такому розмірі:
| Стаж | Розмір винагороди для вчителів |
|---|---|
| 20 років | 75% місячної заробітної плати |
| 25 років | 100% місячної заробітної плати |
| 30 років | 150% місячної заробітної плати |
| 35 років | 200% місячної заробітної плати |
| 40 років | 300% місячної заробітної плати |
Різниця в розмірі ювілейних винагород між професійними групами випливає з окремих правових норм. До 31 грудня 2025 року вчителі отримували за 40 років стажу меншу винагороду, ніж працівники державної служби (250% замість 300% місячної заробітної плати), і не мали винагороди за 45 років. З 1 січня 2026 року за 40 років їм належить 300%, а за 45 років — 400% місячної заробітної плати (закон від 25 липня 2025 року про зміну Хартії вчителя та деяких інших законів, Dz.U. 2025 поз. 1160)
Податкові та внескові аспекти ювілейних винагород
Ювілейні винагороди підлягають особливим податковим і внесковим правилам. Вони звільнені від внесків на соціальне страхування, якщо належать не частіше ніж раз на 5 років (§ 2 частина 1 пункт 1 розпорядження про детальні правила визначення бази для внесків на пенсійне та рентне страхування, Dz.U. 2025 поз. 316). Це правило має велике значення для роботодавців під час обліку витрат на виплату ювілейних винагород.
Звільнення від внесків ZUS стосується лише ювілейних винагород, які виплачуються згідно із законом або внутрішніми положеннями, що передбачають їх надання не частіше ніж раз на 5 років. Це означає, що роботодавці не нараховують внесків на соціальне страхування на ювілейні винагороди, якщо ті відповідають цим умовам. Ювілейні винагороди та внески з виплат ми розраховуємо у відомостях зарплати в межах кадрового та зарплатного обслуговування.
Звільнення ювілейних винагород від внесків ZUS діє лише тоді, коли їх виплачують не частіше ніж раз на 5 років. Якщо роботодавець у внутрішньому положенні встановить частіші виплати ювілейних винагород, наприклад раз на 3 роки, з них сплачуватимуться внески на соціальне страхування
Практичні аспекти запровадження системи ювілейних винагород
Роботодавці, на яких закон не покладає обов’язку виплачувати ювілейні винагороди, можуть запровадити власну систему таких винагород. Проте це вимагає відповідного врегулювання у внутрішніх документах підприємства.
Найчастіше ювілейні винагороди регулюють такі документи:
- положення про оплату праці
- трудовий договір
- колективний трудовий договір
- правила внутрішнього трудового розпорядку
- окреме положення про ювілейні винагороди
Виробнича фірма, у якій працює 200 працівників, вирішила запровадити систему ювілейних винагород для всіх своїх працівників. У положенні про оплату праці вона встановила, що ювілейні винагороди виплачуватимуться за 10, 15, 20, 25, 30, 35 і 40 років роботи в розмірі відповідно 50%, 75%, 100%, 125%, 150%, 175% і 200% місячної заробітної плати. Завдяки цьому всі винагороди відповідають умовам звільнення від внесків ZUS, адже виплачуються не частіше ніж раз на 5 років.
Адміністративні процедури щодо ювілейних винагород
Виплата ювілейної винагороди вимагає певних адміністративних процедур. Перший крок — встановлення працівником або відділом кадрів дати набуття права на винагороду на підставі кадрової документації та наданих працівником документів, що підтверджують стаж.
Далі слід розрахувати розмір винагороди відповідно до чинних норм або внутрішніх положень. Розрахунок має враховувати всі складники заробітної плати, які за нормами становлять базу для нарахування ювілейної винагороди.
Наступний етап — підготовка документації для виплати винагороди, зокрема відповідних податкових і внескових розрахунків. Ювілейну винагороду слід належно класифікувати в бухгалтерському обліку та в розрахунках із податковою (urząd skarbowy) і ZUS.
Документація щодо виплати ювілейної винагороди має містити все, що підтверджує право працівника на винагороду і правильність її розрахунку. Це копії документів, що підтверджують стаж, розрахунок розміру винагороди та розрахункові документи з органами
Розв’язання спорів щодо ювілейних винагород
У разі спорів щодо права на ювілейну винагороду або її розміру працівник може скористатися різними формами правового захисту. Першим кроком має бути письмова заява до роботодавця про виплату винагороди разом із документами, що підтверджують стаж.
Якщо роботодавець відмовляється виплатити винагороду або оскаржує її розмір, працівник може звернутися до суду з трудових справ. Суди з трудових справ розглядають спори щодо ювілейних винагород на підставі чинних норм права та внутрішніх положень роботодавця.
У судовому провадженні ключове значення має доведення стажу, що дає право на ювілейну винагороду. Працівник має надати всі доступні документи, що підтверджують періоди роботи, зокрема довідки з місця роботи, довідки ZUS, трудові договори чи інші офіційні документи.
