Доходи від безоплатних вигод (nieodpłatne świadczenia) – одна з найбільш обговорюваних категорій у польському PIT (податок на доходи фізичних осіб). На практиці вони можуть мати різні форми – від класичних дарувань до складніших правових конструкцій. Особливо цікаве питання – ситуація, коли партнери спільно проживають у нерухомості, що належить лише одному з них. Чи виникає в такому разі в партнера, який користується нерухомістю, податковий обов’язок із PIT? У подружжя подібні питання виникають, наприклад, при внесенні нерухомості до спільного майна.
Ця проблема набуває особливого значення з огляду на зростання популярності неформальних союзів і дедалі більшу податкову обізнаність суспільства. Багато людей замислюються, чи може спільне проживання з партнером у його квартирі чи будинку призвести до виникнення податкового зобов’язання. Відповідь на це питання вимагає детального аналізу правил щодо безоплатних вигод та їх практичного застосування.
Доходи від безоплатних вигод оподатковуються за податковою шкалою, визначеною в статті 27 частині 1 Закону про PIT. Їх відносять до доходів з інших джерел згідно зі статтею 20 частиною 1 Закону про PIT. Це означає, що вони можуть оподатковуватися за ставками 12% або 32% залежно від розміру річних доходів платника
Правові підстави доходів від безоплатних вигод
Згідно зі статтею 11 частиною 1 Закону про податок на доходи фізичних осіб доходами є отримані або надані в розпорядження платника в календарному році гроші та грошові цінності, а також вартість отриманих натуральних вигод та інших безоплатних вигод. Цей припис є основою для оподаткування всіх форм безоплатних майнових вигод.
Поняття «отримані» стосується грошей і грошових цінностей, фактично переданих платникові безпосередньо. Натомість поняття «надані в розпорядження» охоплює кошти, які платник може взяти під свій контроль, виявивши певну активність, без потреби отримувати додаткову згоду особи, яка їх надає.
Закон про податок на доходи фізичних осіб, однак, не містить визначення безоплатної вигоди, обмежуючись лише вказівкою в статті 11 частинах 2 і 2a способу та критеріїв визначення вартості таких вигод. Тому в податковому праві це поняття має значно ширший зміст, ніж у цивільному.
У доктрині податкового права безоплатна вигода складається з двох ключових елементів. По-перше, має відбутися правова чи господарська подія, що призводить до безоплатного майнового приросту з конкретним фінансовим виміром. По-друге, такий приріст має бути отриманий коштом іншої особи
Безоплатна вигода в розумінні податкового права охоплює не лише дію чи бездіяльність на користь іншої особи, а й усі господарські явища та правові події, наслідком яких є безоплатний приріст майна однієї особи коштом майна іншої особи, що має конкретний фінансовий вимір.
Методи оцінки безоплатних вигод
Стаття 11 частина 2a Закону про PIT детально визначає способи встановлення грошової вартості безоплатних вигод. Вона передбачає різні методи оцінки залежно від характеру вигоди:
- Послуги в межах господарської діяльності – оцінка за цінами, які застосовуються до інших клієнтів
- Придбані послуги – оцінка за цінами придбання, сплаченими тим, хто надає вигоду
- Надання приміщення чи будівлі – оцінка за еквівалентом орендної плати
- Інші випадки – оцінка на підставі ринкових цін на послуги чи надання речей того самого виду
Якщо вигода полягає в наданні приміщення чи будівлі, її вартість визначають за еквівалентом орендної плати, яка належала б у разі укладення договору оренди цього приміщення чи будівлі. Цей метод оцінки має ключове значення під час аналізу випадків безоплатного користування нерухомістю (użyczenie)
| Вид вигоди | Метод оцінки | Правова підстава | Приклад застосування |
|---|---|---|---|
| Послуги з діяльності | Ціни для інших клієнтів | Стаття 11 частина 2a пункт 1 | Безкоштовний ремонт автомобіля |
| Придбані послуги | Ціни придбання | Стаття 11 частина 2a пункт 2 | Оплата курсу за когось |
| Надання приміщення | Еквівалент орендної плати | Стаття 11 частина 2a пункт 3 | Безоплатне користування квартирою |
| Інші вигоди | Ринкові ціни | Стаття 11 частина 2a пункт 4 | Надання автомобіля |
Визначений у такий спосіб дохід від безоплатних вигод відносять до доходів з інших джерел згідно зі статтею 20 частиною 1 Закону про PIT. Це означає застосування податкової шкали, визначеної в статті 27 частині 1 цього Закону, тож він може оподатковуватися за ставкою 12% або 32% залежно від розміру річних доходів платника.
Безоплатне користування нерухомістю та безоплатні вигоди
Класичний приклад безоплатної вигоди – укладення договору безоплатного користування (umowa użyczenia) нерухомістю. У такому разі одна особа передає іншій свою нерухомість у безоплатне користування на підставі прямо укладеного договору. У того, хто отримав нерухомість у користування, тоді виникає дохід від безоплатних вигод.
Згідно зі статтею 11 частиною 2a пунктом 3 Закону про PIT суму цього доходу визначають як еквівалент орендної плати, яка належала б у разі укладення договору оренди відповідного приміщення. Це означає необхідність провести ринкову оцінку подібних об’єктів у цій місцевості й визначити розмір доходу на цій підставі.
Особи, які належать до I та II податкових груп у розумінні Закону про податок на спадщину та дарування, у разі безоплатного користування нерухомістю можуть скористатися звільненням, передбаченим статтею 21 частиною 1 пунктом 125 Закону про PIT. Це стосується насамперед членів найближчої родини
Важливо, однак, розрізняти формальний договір безоплатного користування та фактичне спільне користування нерухомістю. Договір безоплатного користування передбачає пряму передачу права користування нерухомістю від однієї особи іншій, тоді як спільне проживання має зовсім інший правовий характер.
У разі безоплатного користування ролі чітко розподілені: той, хто надає майно, залишається власником, але передає право користування нерухомістю тому, хто його отримує. Така ситуація створює вимірні майнові вигоди для користувача, які можна точно оцінити на підставі ставок оренди на місцевому ринку.
Спільне проживання партнерів – правовий аналіз
Спільне проживання партнерів у нерухомості, що належить одному з них, принципово відрізняється від класичного безоплатного користування. У цьому разі власник користується нерухомістю разом із партнером, а отже, не відбувається передачі виключного права користування нею.
Ключове питання – чи можна визначити конкретну вартість доходу, тобто майнової вигоди, яку отримує партнер. У разі спільного проживання важко вказати на вимірний майновий приріст у партнера, оскільки обидва користуються нерухомістю одночасно.
Пані Anna переїхала до свого партнера Marek у будинок, що є його виключною власністю. Обоє спільно користуються всіма приміщеннями, ділять витрати на утримання нерухомості та разом ухвалюють рішення щодо щоденного ведення господарства. У такій ситуації не можна говорити про односторонній майновий приріст у пані Anna.
Згідно з індивідуальним податковим роз’ясненням Директора Податкової палати у Варшаві (який діяв від імені Міністра фінансів) від 30 жовтня 2009 року № IPPB4/415-521/09-2/MP, виданим у справі співмешканця, навіть якщо припустити виникнення безоплатної вигоди в разі спільного проживання, встановити суму доходу для оподаткування було б неможливо
Дохід від безоплатно отриманих речей чи прав виникає лише тоді, коли платник отримує вигоду безоплатно, тоді як у ринкових умовах її отримання було б платним. У разі спільного проживання немає такої ринкової ситуації, яка могла б слугувати точкою відліку для оцінки.
Неможливість встановити вартість доходу
Основна проблема під час спроби оподаткувати спільне проживання партнерів – неможливість встановити конкретну вартість доходу. Стаття 11 частини 2 і 2a Закону про податок на доходи фізичних осіб вимагає визначення грошової вартості вигод на підставі ринкових цін, що застосовуються в обороті речами чи правами того самого виду й гатунку.
У разі спільного проживання ці приписи застосувати неможливо, оскільки немає способу встановити ринкову ціну прав, які за своєю природою не можуть бути предметом обороту. Права, що випливають зі спільного проживання, є невідчужуваними й не мають майнового характеру в розумінні цивільного права.
Крім того, згідно з тлумаченням статті 11 частини 1 Закону про PIT, не можна говорити про виникнення доходу, якщо сума, отримана або надана в розпорядження платника, не є остаточним приростом. Суть податкового доходу – реальний, тривалий і остаточний характер майнового приросту.
У разі спільного проживання партнерів майновий приріст не має остаточного характеру. Партнер, який користується нерухомістю, не набуває жодних тривалих прав на неї, а його становище може змінитися будь-якої миті з волі власника
Ознаки спільного проживання:
- Відсутність формальної передачі прав на нерухомість
- Спільне користування нерухомістю обома сторонами
- Неможливість оцінити односторонні вигоди
- Невідчужувані права, що випливають зі спільного проживання
- Відсутність остаточного характеру майнового приросту
Практичні аспекти спільного проживання
На практиці спільне проживання партнерів має низку ознак, які відрізняють його від класичних правовідносин, що підлягають оподаткуванню. Насамперед обидва партнери активно беруть участь у щоденному веденні господарства, тож вигоди від користування нерухомістю не мають одностороннього характеру.
Партнер, який проживає в нерухомості іншої особи, часто несе частину витрат на її утримання. Це можуть бути оплата комунальних послуг, витрати на ремонт, покупки для господарства чи інші витрати, пов’язані з експлуатацією нерухомості. Такий розподіл витрат додатково підтверджує, що ми не маємо справи з одностороннім майновим приростом. Спільне господарювання має й інший бік – його описує стаття податкова відповідальність співмешканця.
Важливо також, що спільне проживання не створює для партнера жодних формальних прав на нерухомість. На відміну від договору безоплатного користування, оренди чи інших правовідносин, спільне проживання не породжує прав, які могли б бути предметом обороту чи ринкової оцінки.
Надання партнером квартири та належних йому побутової техніки й предметів домашнього господарства, якими інша особа користуватиметься спільно з власником, не є джерелом доходу в розумінні податку на доходи фізичних осіб
Наступні кроки аналізу спільного проживання:
- Перевірка правового характеру відносин між партнерами
- Аналіз способу користування нерухомістю обома сторонами
- Оцінка можливості виокремити односторонні вигоди
- Спроба оцінити можливі вигоди за ринковими критеріями
- Перевірка остаточного характеру майнового приросту
| Аспект | Безоплатне користування нерухомістю | Спільне проживання |
|---|---|---|
| Правова підстава | Договір безоплатного користування | Фактичне спільне проживання |
| Характер користування | Виключне – користувачем | Спільне – обома сторонами |
| Можливість оцінки | Так – ринкова орендна плата | Ні – немає точки відліку |
| Виникнення доходу | Так | Ні |
Позиція податкових органів
Позицію податкових органів щодо спільного проживання партнерів викладено в роз’ясненні Директора Податкової палати у Варшаві від 30 жовтня 2009 року № IPPB4/415-521/09-2/MP. У ньому зазначено, що навіть за припущення виникнення безоплатної вигоди встановити суму доходу для оподаткування було б неможливо.
Податковий орган підкреслив, що дохід від безоплатних вигод виникає лише тоді, коли платник отримує вигоду безоплатно, тоді як у звичайних ринкових умовах її отримання вимагало б оплати. У разі спільного проживання такої порівняльної ситуації немає.
Крім того, на думку органу, застосувати статтю 11 частини 2 і 2a Закону про податок на доходи фізичних осіб неможливо, оскільки немає способу встановити ринкову ціну прав, які за своєю природою не можуть бути предметом господарського обороту.
У цьому роз’ясненні орган визнав, що спільне проживання зі співмешканцем не створює податкового обов’язку для партнера, який користується нерухомістю. Ключовими аргументами були відсутність приросту з конкретним фінансовим виміром і неможливість визначити вартість можливого доходу від безоплатних вигод
Ця позиція має важливе практичне значення для пар, які живуть у неформальному союзі, хоча індивідуальне податкове роз’яснення формально захищає лише заявника, який його дотримався (стаття 14k § 1 Податкового кодексу (Ordynacja podatkowa)). Проте за таких самих фактичних обставин воно вказує, що спільне проживання, як правило, не вимагає податкових розрахунків чи подання додаткових декларацій. Якщо ж ви ведете фірму, її KPiR, облік VAT і декларації ми можемо вести за вас – див. наші бухгалтерські послуги.
Відмінності між спільним проживанням та іншими формами
Щоб краще зрозуміти специфіку спільного проживання партнерів, варто порівняти його з іншими формами надання нерухомості, які, як правило, оподатковуються як доходи від безоплатних вигод (з урахуванням звільнень, наприклад статті 21 частини 1 пункту 125 Закону про PIT). Безоплатне надання майна буває спірним питанням і між фірмами – про це ми пишемо в статті передача активів між пов’язаними особами та PCC.
Безоплатне користування нерухомістю передбачає формальну передачу права користування нерухомістю від однієї особи іншій. Той, хто надає майно, зберігає право власності, але тимчасово передає право користування. Така ситуація створює вимірні вигоди для користувача, які можна оцінити за ставками оренди.
Безкоштовна оренда – це ситуація, коли сторони називають договір орендою, але орендодавець відмовляється від орендної плати. Проте орендна плата є суттєвим елементом оренди (стаття 659 § 1 Цивільного кодексу), а безоплатне користування річчю – це безоплатне користування (użyczenie, стаття 710 Цивільного кодексу), тож такий договір оцінюватимуть як безоплатне користування. Користувач набуває формального права користування нерухомістю, що є вимірним майновим приростом, який підлягає оподаткуванню.
Приклад різниці: пан Tomasz уклав із донькою договір безоплатного користування своєю квартирою на час її навчання. Донька отримала виключне право користування квартирою й оплачує лише комунальні послуги. У цій ситуації виникає дохід від безоплатних вигод, але донька може скористатися звільненням як особа з I податкової групи.
Ключова відмінність між спільним проживанням і формальними договорами – відсутність передачі будь-яких прав на нерухомість. У разі спільного проживання партнер не набуває жодних прав, які могли б бути предметом оцінки чи обороту
Характерні ознаки різних форм надання нерухомості:
- Безоплатне користування: формальна передача прав, можливість оцінки, виникнення доходу
- Безкоштовна оренда: договір, названий орендою, але без орендної плати (по суті безоплатне користування), вимірні вигоди, оподаткування
- Спільне проживання: відсутність формальних прав, спільне користування, відсутність оподаткування
- Дарування нерухомості: остаточна передача власності, оподаткування податком на спадщину та дарування
