Договір доручення в Польщі 2026: зразок, мінімальна ставка, ZUS

Договір доручення (umowa zlecenia) - одна з найпопулярніших форм цивільно-правової співпраці в польському бізнесі. Підприємці дедалі частіше використовують його як альтернативу традиційному працевлаштуванню за трудовим договором. У 2026 році діють детальні правила щодо мінімальної винагороди, внесків ZUS (Управління соціального страхування) і формальних вимог до цього виду договору. Розуміння всіх правових і фінансових аспектів договору доручення є ключовим для правильного ведення господарської діяльності та уникнення проблем із контролюючими органами. Договори доручення, розрахунки з виконавцями та реєстрацію в ZUS можемо перебрати на себе — докладніше про послугу кадри та зарплата.

Договір доручення має специфічні риси, які відрізняють його від інших форм залучення до роботи. Основні правила містяться в Цивільному кодексі у статтях 734-751, які визначають найважливіші питання цього договору. Виконавець зобов’язується виконати конкретну дію, доручену замовником, і важливо розуміти, що це договір належної старанності, а не договір результату.

Визначення та особливості договору доручення

Договір доручення - це договір належної старанності: виконавець прагне виконати визначені договором завдання, дотримуючись належної старанності. Ключова риса цього договору в тому, що виконавець не відповідає за те, чи буде досягнуто бажаного результату, але повинен виявити належну старанність, прагнучи до цієї мети. Через це договір доручення значною мірою ґрунтується на довірі між сторонами.

Прикладом може бути адвокат, який діє від імені свого клієнта. Юрист вчиняє всі необхідні процесуальні дії та представляє клієнта з належною старанністю, але не відповідає за остаточне рішення у справі. Так само бухгалтер, який веде бухгалтерські книги, виконує свої обов’язки відповідно до закону і найкращих знань, але не відповідає за конкретні фінансові результати підприємства.

Договір доручення також відрізняється значною гнучкістю у визначенні умов співпраці. Сторони вільно визначають місце, час і спосіб виконання завдання, що робить цю форму співпраці привабливою як для замовників, так і для виконавців. Така гнучкість дає змогу пристосувати умови договору до специфіки роботи та потреб обох сторін.

Відповідальність сторін за договором доручення

Відповідальність за договором доручення має складний характер і потребує детального розгляду. Як правило, виконавець повинен виконувати визначені договором дії особисто (ст. 738 § 1 Цивільного кодексу) і відповідає за старанність дій, а не за кінцевий результат доручення. Якщо договір не передбачає іншого, відповідальність виконавця регулюється Цивільним кодексом, зокрема щодо відповідальності за неналежне виконання доручення чи шкоду, завдану діями виконавця.

Однак договір (або звичай чи обставини) може дозволяти виконавцеві передати виконання роботи третій особі. Тоді виконавець повинен негайно повідомити замовника про заступника і - якщо він це зробить - відповідає лише за брак належної старанності у його виборі. Заступник також відповідає безпосередньо перед замовником, а коли виконавець відповідає за заступника як за власні дії, їхня відповідальність є солідарною (ст. 738 Цивільного кодексу). Це рішення особливо важливе у складних проєктах, які потребують залучення команди фахівців.

Коли доручені дії є юридичними діями, виконавець діє як представник замовника. Це означає, що його дії в межах наданих повноважень є юридично обов’язковими для замовника. Така ситуація часто виникає при дорученні юридичних дій, представництві в органах влади чи веденні ділових переговорів.

Мінімальна погодинна ставка за договором доручення у 2026 році

Зміни до законодавства, що набули чинності 1 січня 2017 року, запровадили обов’язок застосовувати мінімальну винагороду також до договорів доручення (Закон про мінімальну винагороду за працю, консолідований текст Dz.U. (Вісник законів) 2024, поз. 1773, ст. 8a-8e). Розмір погодинної ставки безпосередньо пов’язаний із розміром мінімальної винагороди за працю, тобто змінюється разом із щорічним підвищенням мінімальної зарплати.

У 2026 році мінімальна винагорода становить 4 806,00 zł на місяць, а мінімальна погодинна ставка для договорів доручення - 31,40 zł за годину (розпорядження Ради Міністрів, Dz.U. 2025, поз. 1242). З 1 січня 2027 року це буде відповідно 4 950 zł і 32,30 zł за годину (Dz.U. 2026, поз. 1213). Ставка стосується виконавців - фізичних осіб, які не ведуть господарської діяльності, або одноосібних підприємців, які не наймають працівників і не укладають договорів із виконавцями (ст. 1 п. 1b). Винагорода за кожну годину виконання доручення не може бути нижчою за цю ставку, а виконавець не може відмовитися від права на неї (ст. 8a ч. 1 і 4). Правила про ставку не застосовуються, зокрема, коли про місце і час виконання доручення вирішує виконавець і йому належить виключно комісійна винагорода (ст. 8d ч. 1 п. 1).

Запровадження мінімальної погодинної ставки принесло додаткові обов’язки для підприємців, які залучають людей за договорами доручення. Найважливіший із них - підтвердження кількості годин виконання доручення: сторони визначають у договорі спосіб підтвердження кількості годин, а якщо цього не зроблять, виконавець подає інформацію про кількість годин у письмовій, електронній або документальній формі до строку виплати винагороди (ст. 8b ч. 1-2). Ці документи замовник зберігає 3 роки від дня, коли винагорода стала належною до виплати (ст. 8c). Винагорода в розмірі, що випливає з мінімальної ставки, виплачується в грошовій формі, а за договорами, укладеними на строк понад місяць, - щонайменше раз на місяць (ст. 8a ч. 5-6).

Підтвердження кількості годин може мати різні форми - від традиційних відомостей годин до сучасних електронних систем. Важливо, щоб обрана форма була достовірною, повною і дозволяла однозначно визначити кількість годин у кожному розрахунковому періоді. Виплата винагороди нижче мінімальної погодинної ставки є правопорушенням, за яке передбачено штраф від 1 000 до 30 000 zł (ст. 8e), а дотримання цих правил контролює PIP (Державна інспекція праці).

Внески ZUS за договором доручення

Система внесків ZUS за договором доручення є складною і залежить від кількох чинників, зокрема від віку виконавця, наявності інших підстав для страхування та виду укладеного договору. Основне правило - обов’язок нараховувати і сплачувати внески на соціальне страхування до Управління соціального страхування.

Підприємець реєструє виконавця в обов’язковому соціальному страхуванні, яке охоплює пенсійне, страхування на випадок інвалідності та від нещасних випадків (ст. 6 ч. 1 п. 4 і ст. 12 ч. 1 Закону про систему соціального страхування, консолідований текст Dz.U. 2026, поз. 199). Страхування на випадок хвороби за договором доручення є добровільним - виконавець підлягає йому за власною заявою (ст. 11 ч. 2). Крім того, обов’язковим є внесок на медичне страхування (9%), який сплачується незалежно від інших підстав страхування (ст. 66 ч. 1 п. 1 літ. e Закону про медичні послуги, що фінансуються з державних коштів). У 2026 році ставки внесків такі: пенсійний 19,52% (по 9,76% фінансують виконавець і замовник), на випадок інвалідності 8% (1,5% виконавець, 6,5% замовник), на випадок хвороби 2,45% (повністю виконавець), від нещасних випадків - повністю замовник (1,67% у платника, який реєструє для страхування не більше 9 осіб). Замовник також сплачує внески до Фонду праці 1,00% і Фонду солідарності 1,45% (коли база нарахування в перерахунку на місяць становить щонайменше мінімальну винагороду) та до Фонду гарантованих виплат працівникам (FGŚP) 0,10% (ст. 22 і ст. 16 Закону про систему соціального страхування; ст. 259 Закону про ринок праці; ст. 25-27 Закону про державний бюджет на 2026 рік, Dz.U. 2026, поз. 62).

Однак є ситуації, коли за договором доручення обов’язковим є лише внесок на медичне страхування, а соціальне страхування є добровільним (ст. 9 Закону про систему соціального страхування). Так буває, наприклад, коли виконавець одночасно працює за трудовим договором в іншого роботодавця і база нарахування внесків за цим договором у перерахунку на місяць становить щонайменше мінімальну винагороду (ст. 9 ч. 1-1a), або коли він має раніше укладений договір доручення з базою нарахування щонайменше на рівні мінімальної винагороди (ст. 9 ч. 2 і 2c). Коли договір доручення збігається з власною господарською діяльністю, діють окремі правила (ст. 9 ч. 2a). Скільки такий договір коштує замовнику, показуємо на цифрах у статті про вартість договору доручення на прикладах.

Особливі правила діють, коли ми укладаємо договір доручення з власним працівником, який одночасно працює за трудовим договором (або коли в межах договору, укладеного з іншим суб’єктом, він виконує роботу для свого роботодавця). У такому разі виконавця розглядають як працівника, і він обов’язково підлягає всім видам соціального страхування та медичному страхуванню за договором доручення, а доходи за обома договорами додаються в базі нарахування внесків (ст. 8 ч. 2a і ст. 18 ч. 1a Закону про систему соціального страхування). Це рішення має запобігати обходу правил щодо внесків ZUS.

Інші правила діють для учнів закладів середньої освіти і студентів, яким не виповнилося 26 років. Якщо договір доручення підписують з особою, яка навчається і не перевищила цього віку, замовник не зобов’язаний реєструвати її у страхуванні ZUS (ст. 6 ч. 4 Закону про систему соціального страхування). Це звільнення стосується всіх видів внесків на соціальне страхування, а отже, і внеску на медичне страхування (ст. 66 ч. 1 п. 1 Закону про медичні послуги, що фінансуються з державних коштів). Однак воно не охоплює договору доручення, укладеного з власним роботодавцем (ст. 8 ч. 2a), що слід враховувати, оцінюючи вартість залучення молодих людей за договором доручення. Окремі правила стосуються і пенсіонерів — про це йдеться в матеріалі про внески ZUS для пенсіонера за договором доручення.

Розірвання договору доручення

Однією з характерних рис договору доручення, яку можна вважати і перевагою, і недоліком, є можливість розірвати договір у будь-який момент його дії кожною зі сторін (ст. 746 § 1-2 Цивільного кодексу). Така гнучкість означає, що ні замовник, ні виконавець не пов’язані довгостроковими зобов’язаннями, що може бути вигідним в умовах швидких змін у бізнесі.

Строк попередження також не діє автоматично, якщо його прямо не визначили під час складання договору. Тож сторони можуть погодити відповідний строк попередження, що відповідатиме специфіці роботи та потребам обох сторін. Це може бути особливо важливим для довгострокових проєктів або таких, що потребують значної підготовки.

Відсутність обов’язкового строку попередження означає, що договір може бути розірвано з негайним ефектом, що має як переваги, так і ризики. З одного боку, це дозволяє швидко реагувати на зміну обставин, з іншого - може призводити до невизначеності та труднощів у довгостроковому плануванні. Замовник, який розриває договір, повинен відшкодувати виконавцеві витрати, понесені для належного виконання доручення, а за оплатним договором - сплатити частину винагороди, що відповідає вже виконаним діям; якщо розірвання відбулося без поважної причини, він повинен також відшкодувати шкоду. Виконавець, який розриває оплатне доручення без поважної причини, відповідає за шкоду (ст. 746 § 1-2 Цивільного кодексу).

Елементи договору доручення

Правильно складений договір доручення повинен містити всі необхідні елементи, які забезпечать правову визначеність обом сторонам і дадуть змогу правильно розрахувати податкові та страхові зобов’язання. Кожен із цих елементів виконує важливу функцію і має бути сформульований точно.

1. Позначення сторін договору з повними даними виконавця і замовника
2. Визначення предмета доручення з детальним описом дій, які слід виконати
3. Розмір винагороди або чітка вказівка на безоплатний характер договору
4. Дата початку і закінчення дії договору
5. Форма виплати винагороди і строки фінансових розрахунків
6. Спосіб підтвердження кількості годин виконання доручення (ст. 8b Закону про мінімальну винагороду за працю)
7. Підписи обох сторін, що підтверджують згоду з умовами договору

Позначення сторін договору має бути повним і однозначним. Якщо замовник - підприємець, слід зазначити найменування, адресу місцезнаходження, NIP (податковий номер) і REGON (статистичний номер). Для виконавця - фізичної особи необхідно вказати ім’я, прізвище, адресу проживання і PESEL (ідентифікаційний номер).

Визначення предмета доручення - серце договору, і воно має бути точним, але водночас гнучким. Надто загальні формулювання можуть призвести до спорів щодо обсягу обов’язків, а надмірно детальні описи можуть обмежувати можливість пристосувати спосіб виконання до зміни обставин.

Нижче наведено зразок договору доручення. Це приклад, який слід пристосувати до конкретної співпраці, а не готовий документ на будь-яку ситуацію:

ДОГОВІР ДОРУЧЕННЯ № … укладений … у … між: … (найменування, адреса місцезнаходження, NIP, REGON), в особі …, далі - Замовник, та … (ім’я і прізвище, адреса проживання, PESEL), далі - Виконавець.

§ 1. Замовник доручає, а Виконавець приймає до виконання такі дії: … (детальний опис). Виконавець виконує їх особисто, з належною старанністю; доручення виконання третій особі потребує згоди Замовника.

§ 2. Договір укладено на строк з … до … . Місце і час виконання дій сторони погоджують у робочому порядку.

§ 3. За виконання доручення Виконавцю належить винагорода в розмірі … zł брутто за кожну годину виконання доручення, не менше мінімальної погодинної ставки, чинної в цьому році. Винагорода виплачується переказом на рахунок Виконавця № … до …-го числа наступного місяця, щонайменше раз на місяць.

§ 4. Кількість годин виконання доручення Виконавець підтверджує у відомості годин, яку передає Замовнику в письмовій, електронній або документальній формі (наприклад, електронною поштою) до …-го числа місяця, що настає за місяцем, якого стосується відомість.

§ 5. Виконавець подає окрему заяву про інші підстави для страхування (наприклад, трудовий договір, інший договір доручення, господарська діяльність, статус учня або студента до 26 років) і негайно повідомляє Замовника про їх зміну.

§ 6. Кожна зі сторін може розірвати договір із дотриманням …-денного строку попередження; це не виключає права розірвати договір з поважних причин.

§ 7. У питаннях, не врегульованих цим договором, застосовуються положення Цивільного кодексу (ст. 734-751). Договір складено у двох однакових примірниках, по одному для кожної зі сторін.

Замовник: ……… Виконавець: ………

Розрахунки за договором доручення

Розрахунки за договором доручення потребують урахування багатьох правових і фінансових аспектів. Правильний розрахунок охоплює не лише виплату винагороди, а й сплату відповідних внесків ZUS і податку на доходи. З винагороди платник утримує авансовий платіж PIT (податок на доходи фізичних осіб) у розмірі 12% (ст. 41 ч. 1 Закону про PIT, консолідований текст Dz.U. 2026, поз. 592) від доходу, зменшеного на утримані внески виконавця на соціальне страхування та на витрати, що враховуються в оподаткуванні (KUP), у розмірі 20% (ст. 22 ч. 9 п. 4). За договором з особою, яка не є працівником платника, на суму до 200 zł утримується фіксований податок 12% доходу (ст. 30 ч. 1 п. 5a), а доходи за договорами доручення осіб, яким не виповнилося 26 років, звільнені від PIT до 85 528 zł на рік (ст. 21 ч. 1 п. 148). Сучасні бухгалтерські системи значно полегшують цей процес, автоматизуючи багато дій і мінімізуючи ризик помилок. Від сплачених внесків залежить і те, чи зараховується договір доручення до пенсії.

Розрахунки за цивільно-правовими договорами в бухгалтерських системах починаються зі створення відповідної документації договору. Система повинна дозволяти внести всі основні параметри договору, потрібні для подальшого правильного формування рахунків і розрахунків. Тут слід визначити дати підписання, початку і закінчення договору, а також деталі щодо винагороди і способу її виплати.

Сучасне бухгалтерське програмне забезпечення створене так, щоб максимально полегшити роботу користувача. Додавання договору доручення у професійних системах - інтуїтивний і автоматизований процес. Система може підказувати дані сторін договору, розраховувати внески ZUS за внесеними ставками та формувати розрахункові документи.

Процес розрахунку охоплює також складання відповідних декларацій до ZUS і підготовку документів, потрібних для річного розрахунку податку на доходи. Професійні бухгалтерські системи автоматично формують усі потрібні форми, що значно зменшує ризик помилок і заощаджує час на адміністрування.

Практичні аспекти застосування договору доручення

У господарській практиці договір доручення широко застосовується в різних галузях і видах діяльності. Він особливо популярний у секторах, які потребують гнучкого залучення працівників, таких як IT, маркетинг, консалтинг чи професійні послуги. Підприємці цінують цю форму співпраці за можливість швидко пристосовувати кадрові ресурси до поточних потреб бізнесу.

Ключовим аспектом практичного застосування договору доручення є правильне управління документацією. Усі договори слід архівувати відповідно до вимог закону, а кількість годин виконання доручення - підтверджувати систематично і достовірно. Особливу увагу слід звертати на дотримання строків сплати внесків ZUS і правильний розрахунок податку на доходи.

Важливим елементом є також постійне відстеження змін у законодавстві щодо договорів доручення. Правила в цій сфері часто змінюються, особливо щодо внесків ZUS і мінімальної винагороди. Підприємцям варто регулярно оновлювати знання і пристосовувати процедури до чинних правових вимог.

Консалтингова фірма, яка залучала IT-фахівців за договорами доручення, мусила пристосувати свої процедури до вимог мінімальної погодинної ставки. Було запроваджено електронну систему обліку годин виконання доручення, яка автоматично перевіряє відповідність ставок чинним правилам. Крім того, система формує нагадування перед строками сплати внесків ZUS, що зменшує ризик запізнень у розрахунках.

Відмінності між договором доручення та іншими формами залучення до роботи

Договір доручення суттєво відрізняється від трудового договору і договору підряду (umowa o dzieło), що має важливі правові та фінансові наслідки. Розуміння цих відмінностей є ключовим для правильного вибору форми співпраці та уникнення проблем із контролюючими органами.

На відміну від трудового договору, договір доручення не створює трудових відносин і не забезпечує захисту, передбаченого Трудовим кодексом (Kodeks pracy). Виконавець не має права на щорічну відпустку, йому не належать доплати за понаднормову роботу чи роботу у святкові дні. Водночас він має більшу свободу в організації роботи і не підлягає безпосередньому службовому нагляду. Однак якщо робота виконується в умовах, за яких відповідно до ст. 22 § 1 Трудового кодексу має бути укладено трудовий договір, з 8 липня 2026 року інспектор праці - після невиконання його припису - може рішенням встановити наявність трудових відносин (ст. 11 ч. 1 п. 7a Закону про Державну інспекцію праці в редакції Закону від 11 березня 2026 року, Dz.U. 2026, поз. 473).

Відмінність від договору підряду полягає в тому, що в договорі доручення важливим є старанне виконання дій, а не досягнення конкретного результату. Договір підряду зобов’язує виконавця створити певний твір (результат), тоді як договір доручення зосереджується на процесі виконання завдань із належною старанністю.

• Відсутність трудових відносин і захисту, передбаченого Трудовим кодексом
• Більша гнучкість в організації часу і способу виконання завдань
• Можливість розірвати договір у будь-який час кожною зі сторін
• Відповідальність за старанні дії, а не за конкретний результат
• Обов’язок дотримуватися мінімальної погодинної ставки з 2017 року
• Внески ZUS залежать від віку та інших підстав для страхування

Найпоширеніші помилки в договорах доручення

Практика показує, що підприємці роблять низку типових помилок під час укладення і виконання договорів доручення. Найпоширенішою проблемою є неточне визначення предмета доручення, що може призводити до спорів між сторонами. Надто загальні формулювання ускладнюють оцінку того, чи виконано доручення відповідно до очікувань.

Іншою поширеною помилкою є недотримання вимог щодо мінімальної погодинної ставки та неналежне підтвердження кількості годин виконання доручення. Контролюючі органи дедалі частіше перевіряють відповідність практики чинним правилам, а порушення можуть спричинити відчутні фінансові санкції.

Проблеми виникають також у розрахунках із ZUS, особливо щодо осіб, які мають кілька підстав для страхування. Неправильне визначення обов’язку сплати внесків може призвести до додаткового фінансового навантаження або проблем із контролюючими органами.

Найчастіші запитання