Мікроодиниці (jednostki mikro) отримали нові можливості у сфері фінансової звітності завдяки змінам у Законі про бухгалтерський облік (ustawa o rachunkowości). Нове визначення мікроодиниці, чинне з 2025 року, впливає на коло суб’єктів, які можуть застосовувати спрощення у веденні бухгалтерських книг і складанні фінансової звітності. Ці зміни мають полегшити ведення господарської діяльності найменшим суб’єктам, зберігаючи належний рівень фінансової прозорості.
Спрощена фінансова звітність мікроодиниці за додатком № 4 до Закону про бухгалтерський облік є альтернативою стандартним формам звітності. Рішення про її застосування належить органу, що затверджує (organ zatwierdzający), який може обирати між різними формами спрощень, доступних для мікроодиниць. Ключове значення має правильне розуміння нових критеріїв класифікації та процедур прийняття спрощень у звітності.
Нове визначення мікроодиниці, чинне з 2025 року
Закон від 6 грудня 2024 року про зміну Закону про бухгалтерський облік (Dz.U. (Вісник законів) 2024, поз. 1863, чинний з 1 січня 2025 року) запровадив фундаментальні зміни в класифікації суб’єктів господарювання. Нове визначення мікроодиниці, що міститься в пункті 1a частини 1 статті 3 Закону про бухгалтерський облік, встановлює чіткі критерії, яким мають відповідати суб’єкти, що претендують на цей статус.
Мікроодиниця – це суб’єкт, який у фінансовому році, за який складає фінансову звітність, та в році, що йому передував, не перевищив щонайменше 2 з 3 визначених вартісних порогів. Для одиниць, що починають діяльність або ведення бухгалтерських книг, критерії перевіряють у фінансовому році, у якому вони почали діяльність або ведення книг
Вартісні пороги для мікроодиниць встановлено на таких рівнях:
- 2 000 000 zł – сума активів балансу на кінець фінансового року
- 4 000 000 zł – чисті доходи від продажу товарів і продукції за фінансовий рік
- 10 осіб – середньорічна зайнятість у перерахунку на повні ставки
Механізм набуття та втрати статусу мікроодиниці ґрунтується на принципі дворічного періоду оцінки. Одиниця автоматично набуває статусу мікроодиниці, якщо відповідає умовам протягом двох послідовних фінансових років. Так само діє механізм втрати статусу – одиниця втрачає статус мікроодиниці, якщо у фінансовому році, за який складає фінансову звітність, та в році, що йому передував, перевищила щонайменше 2 з 3 визначених значень.
Статус мікроодиниці набувається автоматично на підставі відповідності визначеним вартісним порогам. Для отримання цього статусу не потрібно подавати жодних додаткових заяв чи повідомлень до органів публічної влади
Важливою зміною є автоматичний характер набуття статусу мікроодиниці – у фінансовій звітності за фінансові роки до 2023 року мікроодиницею була лише одиниця, щодо якої орган, що затверджує, ухвалив рішення про застосування спрощень, а пороги становили 1 500 000 zł суми активів і 3 000 000 zł доходів. Достатньо відповідати зазначеним вартісним порогам, без потреби вчиняти додаткові формальні дії. Рішення про прийняття спрощень у звітності й надалі залишається за органом, що затверджує, відповідної одиниці.
Положення про нову класифікацію одиниць у Законі про бухгалтерський облік уперше застосовуються до звітності, складеної за фінансовий рік, що починається після 31 грудня 2023 року. Це означає, що одиниці можуть користуватися новими правилами, складаючи фінансову звітність за 2024 рік і наступні роки.
Структура спрощеної фінансової звітності
Спрощена фінансова звітність мікроодиниці, складена за додатком № 4 до Закону про бухгалтерський облік, має значно простішу структуру порівняно зі стандартною фінансовою звітністю. Вона складається з чотирьох основних частин, які разом дають комплексну картину фінансового стану одиниці.
| Елемент звітності | Обсяг інформації | Деталізація | Обов’язковість |
|---|---|---|---|
| Загальна інформація | Ідентифікаційні дані та принципи обліку | Базова | Обов’язкова |
| Баланс | Активи та пасиви | Спрощена | Обов’язковий |
| Доповнювальна інформація | Позабалансові зобов’язання, кредити для органів, власні частки | Обмежена | Обов’язкова |
| Звіт про прибутки та збитки | Доходи та витрати | Спрощена | Обов’язковий |
Загальна інформація – перша частина звітності, що містить основні ідентифікаційні дані одиниці. Вона охоплює найменування (фірму), місцезнаходження та адресу, номер у відповідному судовому реєстрі чи обліку, тривалість діяльності (якщо вона обмежена), період, який охоплює звітність, застосовані спрощення, інформацію про припущення щодо продовження діяльності та опис прийнятої облікової політики. Ця частина має інформаційний характер і дає змогу однозначно ідентифікувати суб’єкта, що складає звітність.
Спрощений баланс показує стан активів і пасивів одиниці на кінець фінансового року. Структуру балансу значно спрощено порівняно зі стандартними формами, що полегшує його складання мікроодиницям. Статті балансу згруповано в більші категорії, що зменшує кількість детальних статей у звітності. Для порівняння повну структуру балансу розглядаємо у статті про правила складання та структуру балансу.
Мікроодиниця може не складати стандартну додаткову інформацію (informacja dodatkowa) за умови, що подасть доповнювальну інформацію до балансу, визначену в додатку № 4 до Закону про бухгалтерський облік. Це суттєве спрощення зменшує адміністративне навантаження на невеликих суб’єктів
Доповнювальна інформація до балансу (informacje uzupełniające do bilansu) – ключовий елемент спрощеної фінансової звітності. Її обсяг визначено в додатку № 4 до Закону про бухгалтерський облік, і він охоплює три групи даних: фінансові зобов’язання, не враховані в балансі (зокрема гарантії, порука, умовні зобов’язання), аванси та кредити, надані членам органів одиниці, а також інформацію про власні частки (акції).
Спрощений звіт про прибутки та збитки показує основні категорії доходів і витрат одиниці за фінансовий рік. Структура цього звіту значно простіша, ніж у стандартній звітності, що полегшує його складання мікроодиницям. Статті згруповано в більші категорії зі збереженням зрозумілості інформації про фінансові результати. Інші елементи та строки описує наш посібник про фінансову звітність мікроодиниці.
Звільнення та спрощення для мікроодиниць
Мікроодиниці можуть користуватися низкою суттєвих звільнень і спрощень у фінансовій звітності. Ці полегшення мають зменшити адміністративне навантаження на найменших суб’єктів господарювання, зберігаючи належний рівень фінансової прозорості.
Основні звільнення стосуються обов’язку складати окремі елементи повної фінансової звітності:
- Звіт про зміни у власному капіталі (фонді) для мікроодиниць не є обов’язковим
- Звіт про рух грошових коштів також можна не складати
- Додаткову інформацію можна замінити доповнювальною інформацією до балансу
- Звіт про діяльність (sprawozdanie z działalności) можна не складати за певних умов
Згідно з частиною 3 статті 45 Закону про бухгалтерський облік фінансова звітність мікроодиниці не охоплює звіту про зміни у власному капіталі та звіту про рух грошових коштів (виняток стосується, зокрема, одиниць сектору державних фінансів, що відповідають умовам пункту 4 частини 1 статті 64). Утім, одиниці можуть скласти ці елементи добровільно, якщо вважають це доцільним
Звільнення від складання звіту про діяльність можливе за умови, що в додатковій інформації або в доповнювальній інформації до балансу буде подано інформацію про придбання власних часток (акцій). Це спрощення суттєво зменшує навантаження, пов’язане з підготовкою додаткової описової документації. Якщо ці поняття для вас нові, почніть із пояснення, що таке бухгалтерський баланс.
Мікроодиниці можуть також не показувати у звіті про діяльність ключові нефінансові показники ефективності, пов’язані з діяльністю одиниці. Це стосується також інформації про питання працівників і довкілля, що додатково спрощує звітний процес.
Орган, що затверджує, мікроодиниці може ухвалити рішення про складання:
- Спрощеного балансу згідно з пунктом 4 частини 5 статті 46 Закону про бухгалтерський облік
- Спрощеного звіту про прибутки та збитки згідно з пунктом 4 частини 4 статті 47 закону
- Доповнювальної інформації до балансу за додатком № 4 замість додаткової інформації (частина 3 статті 48) та про нескладання звіту про діяльність (частина 4 статті 49)
- Звітності зі спрощеннями для малих одиниць за додатком № 5 до Закону про бухгалтерський облік (частина 2 статті 49c)
Мікроодиниця може також складати фінансову звітність зі спрощеннями для малої одиниці, застосовуючи спрощену форму з додатка № 5 до Закону про бухгалтерський облік. Рішення про вибір конкретної форми звітності належить органу, що затверджує
Гнучкість у виборі форми звітності дає мікроодиницям змогу пристосувати обсяг звітності до специфіки діяльності. Орган, що затверджує, може обрати рішення, найкраще для конкретної одиниці, з урахуванням її інформаційних потреб і організаційних можливостей.
Процедура прийняття спрощень у звітності
Процес прийняття спрощень у звітності для мікроодиниці вимагає формального рішення органу, що затверджує. Ця процедура регулюється Законом про бухгалтерський облік, хоча залишає певну свободу щодо детальних організаційних рішень.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 49c Закону про бухгалтерський облік рішення про складання фінансової звітності із застосуванням спрощень ухвалює орган, що затверджує, мікроодиниці. Це рішення може стосуватися різних форм спрощень, доступних для мікроодиниць.
Закон про бухгалтерський облік не встановлює конкретного строку, у який орган, що затверджує, має ухвалити рішення про складання спрощеної фінансової звітності. Рішення слід ухвалити до складання звітності, тобто не пізніше ніж до спливу 3 місяців від дати балансу (частина 1 статті 52) – якщо фінансовий рік збігається з календарним, до 31 березня року, що настає після фінансового року
Ключові аспекти процедури прийняття спрощень:
- Перевірка відповідності критеріям мікроодиниці протягом двох послідовних фінансових років
- Аналіз інформаційних потреб одиниці та зацікавлених сторін
- Вибір відповідної форми звітності (додаток № 4 або № 5)
- Ухвалення формальної ухвали органом, що затверджує
- Документування рішення в протоколі засідання органу, що затверджує
Час ухвалення рішення має ключове значення для правильного застосування спрощень. На дату фактичного складання звітності мікроодиниця вже повинна мати відповідну ухвалу органу, що затверджує. Це означає потребу планувати наперед і ухвалити рішення до початку роботи над фінансовою звітністю.
Орган, що затверджує, має свободу у виборі конкретної форми спрощень. Він може вирішити застосувати форму з додатка № 4 до Закону про бухгалтерський облік, призначену для мікроодиниць, або форму з додатка № 5, призначену для малих одиниць. Вибір має враховувати специфіку діяльності одиниці та потреби користувачів звітності.
Рішення органу, що затверджує, може стосуватися одного фінансового року або бути обов’язковим для одиниці на наступні роки – залежно від формулювання ухвали. Якщо конкретний рік не зазначено, рішення діє до моменту його зміни
Зразок ухвали та її часові межі
Питання зразка ухвали про складання спрощеної фінансової звітності та її часових меж не врегульоване точно в Законі про бухгалтерський облік. Це залишає органам, що затверджують, певну свободу у формулюванні рішень щодо спрощень у звітності.
Чинні правила не встановлюють конкретного зразка ухвали, тож орган, що затверджує, може сформулювати її на власний розсуд, зберігаючи потрібні змістові елементи. Ухвала має чітко визначати обсяг застосовуваних спрощень і правову підставу рішення.
Часові межі ухвали можна визначити двома способами:
- Річна ухвала – стосується конкретного фінансового року із зазначенням року, за який буде складено спрощену фінансову звітність
- Багаторічна ухвала – діє на наступні роки без зазначення конкретного фінансового року
Товариство з обмеженою відповідальністю (sp. z o.o.), що веде торговельну діяльність, ухвалило рішення про складання спрощеної фінансової звітності за додатком № 4 до Закону про бухгалтерський облік «починаючи з 2024 фінансового року». Таке формулювання означає, що ухвала діє на наступні роки до моменту її зміни органом, що затверджує.
Якщо ухвала прямо стосується конкретного фінансового року, нові рішення доведеться ухвалювати щороку. Це забезпечує більший контроль над звітним процесом, але вимагає регулярного ухвалення рішень органом, що затверджує.
Якщо зі змісту ухвали випливає, що вона обов’язкова для одиниці на наступні роки, нова ухвала знадобиться лише в разі зміни обсягу застосовуваних спрощень у звітності. Таке рішення зменшує адміністративне навантаження, пов’язане зі щорічним ухваленням рішень
Рекомендовані елементи ухвали про складання спрощеної фінансової звітності:
- Правова підстава рішення (відповідні положення Закону про бухгалтерський облік)
- Підтвердження відповідності критеріям мікроодиниці
- Зазначення конкретної форми звітності (додаток № 4 або № 5)
- Визначення строку дії ухвали
- Зазначення осіб, відповідальних за складання звітності
На практиці мікроодиниці часто обирають багаторічну ухвалу, яка зменшує адміністративне навантаження і забезпечує безперервність застосування спрощень у звітності. Такий підхід особливо виправданий для одиниць зі стабільним фінансовим становищем, які не очікують перевищення вартісних порогів найближчими роками.
Практичні аспекти складання спрощеної звітності
Складання спрощеної фінансової звітності мікроодиниці вимагає врахування низки практичних аспектів, що впливають на якість і корисність поданої фінансової інформації. Ключове значення має правильна організація звітного процесу та забезпечення відповідності вимогам Закону про бухгалтерський облік.
Перший крок у складанні звітності – перевірка поточного статусу мікроодиниці. Потрібно перевірити, чи одиниця й далі відповідає критеріям, визначеним у законі, порівнюючи поточні значення з законодавчими порогами за два послідовні фінансові роки.
Ключові елементи процесу підготовки звітності:
- Перевірка статусу мікроодиниці на підставі вартісних порогів
- Підтвердження чинності ухвали органу, що затверджує
- Підготовка бухгалтерських даних відповідно до вимог звітності
- Складання окремих елементів звітності за відповідною формою
- Контроль повноти та відповідності поданої інформації
Складання спрощеної фінансової звітності вимагає дотримання всіх основних принципів бухгалтерського обліку, попри спрощення в поданні інформації. Дані мають бути достовірними, порівнянними та зрозумілими для користувачів звітності
Особливу увагу слід звернути на доповнювальну інформацію до балансу, яка в мікроодиниць замінює стандартну додаткову інформацію. Обсяг цієї інформації визначено в додатку № 4 до Закону про бухгалтерський облік, і він закритий – охоплює лише позиції, наведені нижче.
Доповнювальна інформація охоплює:
- Суму фінансових зобов’язань, не врахованих у балансі (боргові фінансові інструменти, гарантії, порука, умовні зобов’язання), із зазначенням характеру та форми майнового забезпечення
- Окремо – зобов’язання щодо пенсій, а також пов’язаних чи асоційованих одиниць
- Суму авансів і кредитів, наданих членам адміністративних, управлінських і наглядових органів (відсоткова ставка, основні умови, погашені, списані чи прощені суми)
- Зобов’язання, взяті від імені членів цих органів у вигляді гарантій і поруки
- Інформацію про власні частки (акції) (причина придбання, кількість, номінальна вартість, частка статутного капіталу)
Процес контролю якості звітності охоплює перевірку відповідності формальним і змістовим вимогам. Потрібно перевірити повноту всіх обов’язкових елементів, правильність розрахунків і відповідність даних бухгалтерській документації.
Спрощена фінансова звітність мікроодиниці підлягає тим самим вимогам щодо затвердження та оприлюднення, що й стандартна фінансова звітність. Орган, що затверджує, має затвердити звітність протягом 6 місяців від дати балансу (частина 1 статті 53)
Графік складання спрощеної фінансової звітності:
- До 31 січня – підготовка попередніх бухгалтерських даних
- До кінця лютого – складання проєкту звітності
- До 31 березня – перевірка, виправлення, а також складання та підписання звітності (законодавчий строк згідно з частиною 1 статті 52)
- До 30 червня – затвердження звітності органом, що затверджує
- Протягом 15 днів від затвердження – подання звітності до KRS (Національного судового реєстру) (частина 1 статті 69); одиниці поза KRS надсилають її Голові KAS (Національної податкової адміністрації) (частина 2 статті 27 Закону про CIT, частина 5 статті 45 Закону про PIT)
Документація звітного процесу має охоплювати всі суттєві методологічні рішення та обґрунтування застосованих рішень. Особливо важливо задокументувати підстави для застосування спрощень і перевірку відповідності критеріям мікроодиниці.
