Щорічна відпустка неповнолітнього працівника (pracownik młodociany) – особливо важливий елемент захисту прав наймолодших учасників ринку праці. Польський Трудовий кодекс (Kodeks pracy) передбачає для цієї групи працівників значно вигідніші правила, ніж для дорослих, адже молоді люди, які поєднують роботу з навчанням, потребують достатньо часу на відпочинок і психофізичний розвиток.
Неповнолітнім працівником у розумінні Трудового кодексу є особа, якій виповнилося 15 років, але не виповнилося 18 років. Ця група працівників перебуває під особливим правовим захистом, який охоплює не лише безпеку та гігієну праці, а й пільгові правила щодо відпусток. Роботодавці, які наймають неповнолітніх, мають знати про спеціальні обов’язки, що випливають із трудового права. Договори, особові справи та відомості зарплати неповнолітніх працівників ми ведемо в межах кадрового та зарплатного обслуговування.
Тривалість щорічної відпустки та стаж неповнолітнього
Базову тривалість щорічної відпустки визначає стаття 154 Трудового кодексу: стандартна відпустка становить 20 днів для працівників зі стажем менше 10 років і 26 днів для працівників зі стажем щонайменше 10 років. На неповнолітніх працівників ці правила не поширюються: тривалість їхньої відпустки прямо визначає стаття 205 Трудового кодексу, і вона не залежить від трудового стажу.
Тривалість відпустки неповнолітнього працівника (12, 26 або 20 робочих днів) випливає зі статті 205 Трудового кодексу і не залежить від трудового стажу. Періоди навчання, що зараховуються до відпускного стажу, мають значення лише тоді, коли відпустку визначають за статтею 154 Трудового кодексу, і стосуються лише закінчених навчальних закладів
Ключове значення має стаття 155 Трудового кодексу, яка точно визначає, які періоди навчання зараховуються до відпускного стажу. Ця норма стосується всіх працівників, а не лише неповнолітніх – молодий працівник скористається нею після досягнення 18 років, коли його відпустку вже визначають за загальними правилами. Особливі правила стосуються й оплати праці – деталі в матеріалі про зарплату неповнолітніх працівників.
До відпускного стажу зараховуються періоди залежно від типу закінченого навчального закладу:
- Основна або інша рівноцінна професійна школа - передбачена навчальною програмою тривалість навчання, але не більше 3 років
- Середня професійна школа - передбачена навчальною програмою тривалість навчання, але не більше 5 років
- Середня професійна школа для випускників основних професійних шкіл - 5 років
- Загальноосвітня середня школа - 4 роки
- Післясередня школа - 6 років
- Вищий навчальний заклад - 8 років
Норми також визначають, як діяти, коли періоди роботи й навчання збігаються. Відповідно до статті 155 § 2 Трудового кодексу, якщо працівник навчався під час роботи, до стажу зараховується або період роботи, або період навчання – залежно від того, що вигідніше для працівника
Ця норма захищає інтереси працівника, дозволяючи йому скористатися вигіднішим варіантом обчислення стажу. Роботодавець має порівняти обидва варіанти й застосувати той, що дає працівникові кращі умови відпустки.
Правила надання щорічної відпустки неповнолітнім
Детальні правила надання щорічної відпустки неповнолітнім працівникам встановлює стаття 205 Трудового кодексу. Ця норма суттєво відрізняється від стандартних правил і забезпечує молодим працівникам кращі умови для відпочинку.
Неповнолітній працівник набуває права на щорічну відпустку після 6 місяців від початку першої роботи в розмірі 12 робочих днів. Це перша суттєва відмінність від дорослих працівників, які в рік початку першої роботи набувають права на відпустку з кожним відпрацьованим місяцем, у розмірі 1/12 річної відпустки (стаття 153 § 1 Трудового кодексу).
Після року роботи неповнолітній працівник набуває права на відпустку тривалістю 26 робочих днів. У календарному році, в якому неповнолітньому виповнюється 18 років, він має право на скорочену відпустку тривалістю 20 робочих днів, якщо право на відпустку набув до досягнення 18 років
Особливо важливе правило про обов’язок надавати відпустку під час шкільних канікул. Неповнолітньому, який навчається в школі, відпустку треба надати під час шкільних канікул, і це безумовний обов’язок роботодавця. Мета – дати молодим працівникам змогу повноцінно відпочити у вільний від навчання час.
| Період роботи | Тривалість відпустки | Правова підстава | Особливі умови |
|---|---|---|---|
| Після 6 місяців | 12 робочих днів | Ст. 205 § 1 Трудового кодексу | Перша робота |
| Після року роботи | 26 робочих днів | Ст. 205 § 2 Трудового кодексу | До досягнення 18 років |
| У рік досягнення 18 років | 20 робочих днів | Ст. 205 § 2 Трудового кодексу | Право на відпустку набуте до 18 років |
Неповнолітньому, який ще не набув права на відпустку, роботодавець може на його заяву надати відпустку авансом під час шкільних канікул. Це факультативне право роботодавця, яким він може скористатися, коли молодому працівникові потрібен відпочинок ще до формального набуття права на відпустку.
Відпустка без збереження заробітної плати для неповнолітніх
Трудовий кодекс передбачає також особливі правила щодо відпустки без збереження заробітної плати для неповнолітніх працівників. На заяву неповнолітнього, учня школи для працюючих, роботодавець зобов’язаний надати йому під час шкільних канікул відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, яка разом зі щорічною відпусткою не перевищує 2 місяців.
Період відпустки без збереження заробітної плати, наданої неповнолітньому, зараховується до стажу, від якого залежать права працівника. Це суттєва перевага порівняно зі стандартними правилами такої відпустки для дорослих працівників
Ця норма суттєво відрізняється від загальних правил відпустки без збереження заробітної плати, встановлених статтею 174 Трудового кодексу. Відповідно до неї період такої відпустки не зараховується до стажу, від якого залежать права працівника. Щодо неповнолітніх працівників ця норма не застосовується.
Неповнолітній може претендувати на два види відпустки без збереження заробітної плати:
- Відпустка за статтею 205 § 4 Трудового кодексу - належить учневі школи для працюючих під час шкільних канікул, роботодавець не може в ній відмовити, період зараховується до стажу
- Відпустка на загальних засадах (стаття 174 Трудового кодексу) - роботодавець може відмовити, період не зараховується до стажу
Це розмежування має принципове значення для планування відпусток і обчислення стажу неповнолітнього працівника.
Відпустка авансом у перший рік роботи
Особливо важливою є можливість надати неповнолітньому працівникові щорічну відпустку авансом у перший рік роботи. Відпустку авансом можна надати під час шкільних канікул після того, як працівник подасть роботодавцеві відповідну заяву.
Відпустку авансом надають, коли неповнолітній ще не набув права на стандартну щорічну відпустку. Ідеться про те, щоб молода людина могла відпочити під час зимових канікул у перший період роботи, а також під час літніх канікул
Практичне застосування цього правила ілюструє такий приклад:
Шістнадцятирічний учень у вересні 2024 року почав свою першу роботу помічником продавця в магазині, після уроків. Під час зимових канікул, з 4 січня 2025 року до 17 січня 2025 року, він вирішив скористатися відпусткою авансом і подав роботодавцеві заяву на відпустку. Роботодавець може надати неповнолітньому відпустку відповідно до заяви, хоча 6 місяців від початку першої роботи ще не минуло.
Надання відпустки авансом залежить від рішення роботодавця – норма каже, що роботодавець «може» надати її на заяву неповнолітнього (стаття 205 § 3 Трудового кодексу). Обов’язок надати відпустку під час канікул стосується відпустки, право на яку неповнолітній, що навчається в школі, уже набув. Після набуття права на відпустку роботодавець може надати неповнолітньому працівникові наступну відпустку, але лише на кількість днів, що залишилися до використання.
Щорічна відпустка і безперервність роботи
Якщо неповнолітній працівник у наступні місяці чи роки влаштовується на інші роботи, усі періоди роботи зараховуються до стажу відповідно до статті 154¹ Трудового кодексу. Це означає, що слід зарахувати всі періоди попередньої роботи незалежно від перерв у роботі чи причини припинення трудових відносин.
Після першого року роботи учень, який і далі працює, набуває права на наступну щорічну відпустку 1 січня наступного календарного року. Це випливає із загального правила статті 153 § 2 Трудового кодексу (яке застосовується до неповнолітніх на підставі статті 205 § 5), згідно з яким право на наступні відпустки працівник набуває в кожному наступному календарному році.
Наступна відпустка, яку набувають 1 січня кожного року, становить 26 робочих днів, доки працюючому учневі не виповниться 18 років. У календарному році, в якому неповнолітньому виповнюється 18 років, відпустка, набута 1 січня – тобто ще до досягнення 18 років, – становить 20 робочих днів
Варто зазначити, що коли працюючий учень досягає повноліття до завершення першого року роботи, його відпустку визначають відповідно до статті 154 Трудового кодексу, тобто за стандартними правилами для дорослих працівників.
Практичні аспекти нарахування відпустки неповнолітнього
Практичне застосування норм про щорічну відпустку неповнолітніх працівників потребує ретельного аналізу кожного випадку. Розгляньмо приклад працюючого учня, який народився 25 жовтня 2008 року і почав працювати 1 вересня 2024 року.
Неповнолітній набуде права на першу відпустку тривалістю 12 робочих днів 1 березня 2025 року (після 6 місяців від початку роботи). Далі 1 вересня 2025 року він матиме право на 26 днів відпустки (після року роботи). Крім того, 1 січня 2026 року він набуде права на 20 днів відпустки, оскільки в цьому календарному році досягає повноліття.
Детальний графік набуття права на відпустку:
- 1 вересня 2024 - початок першої роботи
- 1 березня 2025 - право на 12 днів відпустки
- 1 вересня 2025 - право на 26 днів відпустки
- 1 січня 2026 - право на 20 днів відпустки
- 25 жовтня 2026 - досягнення 18 років
У перший рік роботи неповнолітній працівник може набути загалом 38 днів відпустки (12 днів після 6 місяців і 26 днів після року роботи). Роботодавець може на заяву неповнолітнього надати йому відпустку авансом під час шкільних канікул, а учневі школи для працюючих зобов’язаний надати на його заяву під час канікул відпустку без збереження заробітної плати – разом зі щорічною відпусткою до 2 місяців
Обов’язки роботодавця щодо неповнолітнього працівника
Роботодавець, який наймає неповнолітнього працівника, має низку особливих обов’язків, пов’язаних із наданням щорічної відпустки. Насамперед він має забезпечити, щоб неповнолітньому, який навчається в школі, відпустку було надано під час шкільних канікул, – це безумовний обов’язок за трудовим правом. Якщо неповнолітній працює неповний робочий час, знадобляться також правила щодо відпустки працівника на неповну ставку.
Крім того, роботодавець має:
- Вести точний облік робочого часу та відпусток неповнолітнього
- Враховувати періоди закінченого навчання під час обчислення відпускного стажу, коли відпустку визначають за статтею 154 Трудового кодексу
- Розглянути заяву про відпустку авансом під час канікул (її надання залежить від роботодавця)
- Надати відпустку без збереження заробітної плати під час канікул на заяву учня школи для працюючих
- Застосовувати вигідніші для працівника правила обчислення стажу, коли періоди роботи й навчання збігаються
Роботодавець не може відмовити неповнолітньому, який навчається в школі, у наданні належної відпустки під час шкільних канікул, навіть якщо це створює організаційні труднощі на підприємстві. Трудове право в цьому випадку ставить захист молодого працівника на перше місце.
Особливі ситуації у відпустках неповнолітніх
Існують особливі ситуації, які потребують індивідуального підходу під час визначення відпускних прав неповнолітнього працівника. Одна з них – коли неповнолітній, крім навчання в школі, бере додаткову роботу.
Неповнолітній працівник, який крім навчання в школі бере додаткову роботу, у перший рік роботи набуває права на дві відпустки: 12 днів після 6 місяців і 26 днів після року роботи, тобто загалом 38 днів щорічної відпустки. Це вигідніше для неповнолітнього працівника, ніж правила відпусток для дорослих працівників
Звісно, це правило пов’язане із захистом здоров’я працюючих учнів. Стаття 205 Трудового кодексу не розрізняє неповнолітніх за підставою працевлаштування – довша відпустка належить їм незалежно від того, чи працюють вони за звичайним трудовим договором, чи за трудовим договором з метою професійної підготовки, і чи виконують вони обов’язок продовжувати навчання, чи ні. Мета такого рішення – захист їхнього психофізичного розвитку.
У календарному році, в якому неповнолітньому виповнюється 18 років, він має право на відпустку тривалістю 20 робочих днів, якщо право на відпустку набув до досягнення 18 років. Коли працюючий учень досягає повноліття до завершення першого року роботи, його відпустку визначають відповідно до статті 154 Трудового кодексу.
